Американський хірург українського походження допомагає рятувати поранених у Тернополі

«Я люблю шоколад і пиво», – жартує американський ортопед-травматолог українського походження Роман Гайда. Але за цим легким гумором – велика відданість своїй справі. З 2014 року він регулярно приїжджає в Україну, щоб допомагати українським медикам у складних операціях поранених військових.

З початком повномасштабного вторгнення його місія стала ще важливішою. Він не лише продовжив свою справу, а й докладає ще більше зусиль, щоб підтримати медичний фронт. Цього разу лікар вдруге приїхав з професійним візитом до Тернопільської обласної клінічної лікарні, де працює спільно з ортопедами-травматологами ортопедо-травматологічного відділення, яким завідує заслужений лікар України Сергій Гаріян.   

«Бо треба»: що мотивує лікаря допомагати Україні

Роман Гайда проведе в Тернополі тиждень. Більше часу вирвати складно через власну клінічну практику в місті Провіденс (штат Род-Айленд, США) та викладання для студентів.

«Чому ви це робите?» – запитуємо його. «Бо треба!» – відповідає без вагань.

– Я українського походження, – розповідає лікар. – Мій батько народився в Тернополі. Я розмовляю українською. Я – ортопед-травматолог. Колишній військовий. Маю досвід роботи з військовими травмами. І я розумію, наскільки виснажливо – фізично, емоційно, психологічно – лікувати поранених. Тому я тут. Бо знаю, що ця допомога потрібна.

Безцінний досвід, який рятує життя

З цим погоджується і Сергій Гаріян, завідувач ортопедо-травматологічного відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні.

– Досвід кожного хірурга важливий. А тим більше – хірурга, який працював із важкими пораненими, яких у нас зараз дуже багато, – наголошує він. – Мудрі поради, інший підхід – це саме те, що допомагає нам удосконалювати роботу. Такий обмін досвідом стає ще ефективнішим, адже немає мовного бар’єру – інформація передається «з рук у руки», а в хірургії це безцінно.

Особливо коли йдеться про воєнні травми. Українські лікарі набувають унікального досвіду, щодня рятуючи життя поранених.

– Я добре знаю, які є потреби, – додає Роман Гайда. – Пам’ятаю, як усе виглядало у 2014 році: які були знання, які методики застосовували. Тепер, коли масштаби тільки зростають, потрібно бути ще більш підготовленими. Ми не можемо допустити повторення колишніх помилок, коли бракувало знань чи практики. Якщо їх можна уникнути – треба це зробити.

– Бо хто найбільше страждає? – продовжує лікар. – Пацієнт. Воїн. Громадянин. Адже ортопедичні травми – одні з найскладніших. І саме зараз ми маємо зробити все, щоб забезпечити найкраще лікування для тих, хто цього потребує.