Якщо лікарню порівнювати з вуликом, то основну роботу в ньому забезпечують медсестри, які, без перебільшення, є бджілками, котрі трудяться і вдень, і вночі, допомагаючи пацієнту одужати. З нагоди Міжнародного дня медичної сестри ми поспілкувалися із старшою медичною сестрою приймального відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні Людмилою Вербіцькою. Сьогодні тут працюють десять медсестер, 16-ть молодших медичних сестер і п’ятеро лікарів. Багато це чи мало, у чому специфіка та особливість роботи у приймальному відділенні та що приносить радість на цій роботі, – читайте в нашому інтерв’ю.
Чому медицина і чому медсестра?
Я з дитинства хотіла допомагати людям і ця професія мені також подобалася з дитинства. Коли була у 7 класі, то вже знала, що пов’яжу своє життя з медициною. Сама готувалася до вступу. Навчалася в приватному вищому навчальному закладі «Медичний коледж» у Тернополі. Моя спеціальність була «Акушерська справа». Після здобуття першої освіти – продовжила навчання. Маю вищу освіту. Закінчила Європейський університет за спеціальністю «Менеджмент з організації охорони здоров’я». І також закінчила магістратуру з медсестринства при медакадемії в Тернополі.
З чого розпочався твій шлях медсестри?
З Тернопільської обласної клінічної лікарні, де я вже працюю 14 років. Сюди на роботу в приймальне відділення на посаду медсестри прийшла у вересні 2006 року і працюю дотепер. З серпня 2010-го я переведена на посаду старшої медсестри приймального відділення.
Якими професійними навичками має володіти медсестра, що важливо?
Медсестра має вміти і володіти всіма навиками. Це і надання невідкладної допомоги, й оцінювання стану хворого, і встановлення діагнозу… Хоча й прийнято говорити, що медсестра – це помічник лікаря, але медсестра – це 80% перебування з пацієнтом і велику роботу, і роль в лікуванні та одужанні пацієнта відіграє саме вона.
Якщо говорити про престижність професії медсестри, то чи не втратилася вона з роками?
Втратилася якраз через низький рівень життя і у цьому найбільша проблема. Хотілося б, щоб у році медсестринства (2020 рік оголошено роком медсестринства, – прим. авт.) нам приділили більше уваги на загальнодержавному рівні, щоб запропонували програму навчання, обміну досвідом, звернули увагу на заробітну плату та загалом на нашу роботу.
Ти вже 14 років працюєш у приймальному відділенні. В чому специфіка і особливість, складність роботи тут?
У тому, що поступають різні пацієнти з різними захворюваннями. Спочатку, перш, ніж потрапити в те чи інше відділення, пацієнт потрапляє до нас. Тут оцінюють його стан, встановлюють діагноз, надають невідкладну допомогу і вже обстеженого доставляють у відділення по профілю.
Чи вдень, чи вночі тут роботи завжди вистачає. У будні, коли є ще й плановий прийом пацієнтів, то й фізично, і морально медсестрам дуже важко. Були дні, коли за день по різних відділеннях поступили 173 пацієнти, а приймальне відділення одне і всі ці пацієнти «переходять» через нас. Водночас, можуть бути ще й невідкладні випадки. Тому у таких ситуаціях, коли працюють дві медсестри, тоді допомагають всі.
Не шкодуєш, що працюєш у приймальному відділенні?
Ні.
Чим подобається робота тут?
У тому чи іншому відділенні йде тільки одна специфіка, одна нозологія. А тут більше різноманітна робота. Тут різні випадки, з якими привозять пацієнтів. І це добре для роботи загалом, і для покращення професійності. Тут завжди є можливість для самовдосконалення. І, власне, робота в приймальному відділенні – це своєрідна школа виживання, це і вишкіл, і загартування характеру. Ти стаєш більше адаптованою до всього.
А що тобі приносить радість на роботі?
Дружній колектив і те що ти бачиш, як можна допомогти людям. Я люблю свою роботу. Мені подобається моя робота і, напевно, це й приносить мені радість.
Що побажаєш сестрам медичним з нагоди професійного свята?
Бажаю міцного здоров’я, любити свою роботу, терпіння і надії на краще.
